Є Стрілища Старі, а є Стрілища Нові. Якщо в Старих крім церкви нема на що подивитися, то в Нових все ж можна де-що побачити. І я, маючи час і можливість, вирішив пройтися по селищу. Що такого є в Нових Стрілищах і чи варто взагалі тут зробити короткочасну зупинку ?
Останній день календарної весни > "вікно" на роботі > наплічник і карта чекає > я вже на вокзалі і...
...і думаю куди поїхати щоб з користю. О, мій улюблений тернопільський напрямок. Дивлюся на карту: на Тернопільщині з львівської електрички у Метенові виходив, у Зборові також, в Тустоголовах - ні (але планую), в Ярчівцях і Озерній був, ага, у Цеброві не був! Отож, моя мета - Цебрів - Воробіївка - Курівці, за моїми розрахунками це якихось 6 км. тому цією ж електричкою вертаю назад.
Міф про те, що 8-ме березня має бути за схемою "він+вона+квіти+випивка+кафе-бар (піцерія, ресторан)" розвінчано. Ціна розвінчання - 24 км. по "зборівській пустелі". В тиші, яка шокує мешканця міста...
Масовий жіночий "психоз" з нагоди штучно вбитого в голови українців "жіночого свята" починаєш відчувати на клітинному рівні ще до відправлення заповненої тернопільської електрички. Але ж цей пост не про жінок, тому їду подалі від свята, туди де його не святкують. До майже глухої провінції...
Складаючи логістику пересування по Старосамбірщині я побачив, що потрібні села в околиці Добромиля потрапляють в "мертву зону" - місця куди доведеться їхати поза маршрутами. Отже, цю "мертву зону" вирішено ліквідувати. Власними ногами...
У вівторок не виспаний приїхав о 6.30 ранку на приміський вокзал. Ха-ха, як мені пощастило - електричка Львів-Сянки їде тільки до Старого Самбора, а мені якраз і до нього! У Старому Самборі я знав, що вже чекатиме маршрутка в сторону Нижанкович. Великий бус-"скотовозка" "Мерседес" з табличкою "Самбір-Нижанковичі" з наближенням до містечка Добромиль натрамбувався пасажирами в стилі "та посуньтесі ше на йдного чоловіка - та ту юш нема місцє!"))
Місяць лютих морозів. Я не виїзний. Три спроби поїхати потерпіли фіаско. Але шалені мандрівники не здаються! Вітер, сніг по-коліна, ризик не потрапити на електричку і ...екстремальна поїздка на розпеченому радіаторі!
Востаннє я виїздив за Львів рівно місяць назад. Просто "дах зносить" від одноманітності. Плюнув на все - точно їду. Вирішив - знову на улюблену Зборівщину. Є два маршрути. Після довгих роздумів моя мета - майже тупикові Перепельники.
Вівторок, 17 січня, ранок. Падає дрібний сніг. Я все ще у сумнівах - їхати в таку погоду чи ні. Та як згадаю, що майже півтора місяця був невиїзним, то нехай надворі хоч засипе снігом всю Львівську залізницю - все одно поїду!
Читаю, що у церкві св. Петра в Тернополі змонтували найбільшу в країні шопку (довжина 28 (чи то 34 метри), висота - 18 м.). Погуглив трохи, знайшов де стоїть цей храм, прикинув маршрут - і вперед!
Таки працює всесвітній баланс - як чогось недоотримуєш, то неочікувано за це дістаєш компенсацію.
Субота. Фактично ранок, практично - ніч. Холодний вітер. Приміський вокзал. Черга до єдиної відчиненої каси. Їде шестивагонна Львів-Сянки. На щастя вагон опалюється. В дорозі електричка не поспішає. Тут стоїть, потім "повзе" перед Комарном. Для мене це вже традиція. Майже півгодинне запізнення. За вікном - прикарпатський Бандерштадт...
Закон підлості працює на залізничній лінії Львів-Тернопіль на повну - тільки я вибираюся на цей напрям, як проблема вчасного доїзду тут як тут...
Через обставини дві минулі неділі я далі Львова не мав можливості вибратися. Неділя третя. Я точно їду. Знову на Тернопілля. Варіант перший - хочу побачити Залізці. Після зважування всіх "за" і "проти" варіант пішов у глибокий архів. Бо хто його зна коли і чим зможу доїхати у вихідний день з Млинівців до Залізців і назад. Варіант з Озерною виникає по дорозі на львівський залізничний вокзал...
В останню неділю жовтня надумав собі побувати там, де не був - у селищі Магерів, на краю Розточчя. Короткі дороги, поля, піски, легке падіння, "Ей, поляки!" і не тільки...
Перед поїздкою пишу на beskyd.lviv.ua. У неділю не покидає відчуття, що поїду сам. Аж тут дзвінок. На тамтому кінці озивається потенційний попутник. Богдан (нік BShept). Я здивований. Зустрічаємося перед одинадцятою ранку на Рясній Руській. Богдан на велосипеді типу "Турист".
Як говорить народна приказка «Індик думав-думав і в борщ потрапив». Я, звичайно, не індик, але також думав-думав і потрапив. До провінційного райцентру – містечка Зборів.
Напрацювався в суботу, як тато Карло на пилорамі, пізно ліг спати і, зрозуміло, нікуди не думав у неділю їхати. Але пів до сьомої ранку мій сон сказав мені па-па і на його місці швидко прийшла до сонної голови думка їхати до славного Зборова.
